Експерти Інституту досліджень авторинку проаналізували статистику реєстрацій транспортних засобів в Україні й визначили найпопулярніші моделі у трьох сегментах вантажівок масою понад 3,5 тонни (окрім сідлових тягачів): імпорті вживаних, внутрішніх перепродажах та купівлі нових машин, в тому числі — переобладнаних в Україні.
Динаміка ринку вантажівок
Загальні підсумки року вказують на стабільний, але специфічний розвиток сегмента вантажних шасі та бортових машин.
- Внутрішній ринок: Це фундамент сегмента. За рік зафіксовано 15 314 угод купівлі-продажу. Це «робочі конячки», які вже були в країні та просто змінювали власників для локальних потреб бізнесу чи комунальних служб.
- Статистичний феномен: У 2025 році сектори імпорту вживаних вантажівок та продажу нових машин показали ідентичний результат — по 2 763 одиниці в кожному.
- Нові авто та «український слід»: Якщо розібрати сегмент нових вантажівок детальніше, стає зрозумілою роль вітчизняних підприємств. Із 2 763 нових машин лише 821 одиниця була ввезена як готовий продукт. Решта — 1 942 одиниці — це техніка, вироблена, дообладнана або переобладнана безпосередньо в Україні. Найчастіше це встановлення спецкузовів (сміттєвози, вишки, рефрижератори, пожежні машини) на імпортні шасі.
Грудень-2025: Останній місяць року приніс динаміку, яка чітко розділила ринок на «своє» та «чуже».
- Внутрішні перепродажі: У грудні зафіксовано 1 228 угод. Це невелике просідання відносно листопада (-4,7% M-M), проте справжній прорив порівняно з минулим роком — ріст на 71,0% Y-Y. Але це не свідчить про значну активізацію вторинного ринку відносно кінця 2024-го, оскільки тоді ТСЦ не оформлювали вживаний транспорт через збій інформаційної системи.
- Імпорт вживаних: Сегмент показав впевнений ріст у грудні — 282 машини (+21,0% M-M та +34,3% Y-Y). Бізнес намагався закрити потреби в техніці до початку нового податкового періоду.
- Нові вантажівки: контраст імпорту та локалізації. У грудні зареєстровано 271 нову вантажівку.
- Імпорт нових (56 шт.): продемонстрував символічний ріст за місяць (+3,7%), але обвалився відносно минулого грудня на 59,4%.
- Українське виробництво/збірка (215 шт.): навпаки, показало активність (+18,8% M-M), майже зрівнявшись із показниками минулого року (-3,6% Y-Y).
Така динаміка пояснюється структурою запізнілих бюджетних тендерів та специфікою відбудови. Нові готові вантажівки з-за кордону стають дедалі дорожчими, тому замовники обирають шлях купівлі голого шасі з подальшим встановленням обладнання на українських заводах. Це не лише дешевше, а й дозволяє отримати машину, максимально адаптовану під конкретні локальні задачі.
- Перевіряйте історію авто за VIN-кодом до купівлі за допомогою сервісу CEBIA!
Топ-10 вантажівок на внутрішньому ринку
Найпопулярнішим типом у цьому підсегменті стали самоскиди, також стабільний попит був на фургони та бортові версії.
Щодо структури продажів, то внутрішній ринок вантажівок у 2025 році — це територія парадоксів.
ЗіЛ-130: Абсолютний лідер рейтингу. Вантажівка, яку почали проєктувати ще за часів Хрущова, досі залишається найбільш затребуваною на вторинному ринку. Секрет простий: це найдешевший вхідний квиток у вантажоперевезення. Його купують для коротких плечей у сільському господарстві, на будівництво або як базу для бочок та асенізаторів. Витрати пального там «космічні», але можливість полагодити машину за допомогою кувалди полі переважує будь-яку економіку.
Німецький олдскул: Друге місце за «безсмертними» Mercedes-Benz T1 та T2. Ці машини вже давно мали б піти на переплавку, але в Україні вони отримали статус «вічних». Разом із Atego та важкими версіями Sprinter вони формують кістяк малого та середнього бізнесу, де надійність агрегатів важливіша за рік випуску в техпаспорті.
Радянська спадщина: Присутність у топі ГАЗ-3307, ГАЗ-53 та всюдиходів ЗіЛ-131 свідчить про те, що значна частина нашої внутрішньої логістики (особливо в глибинці та лісових господарствах) досі тримається на радянських архівах. КамАЗ 5511 (самоскид) та 5320 залишаються основними гравцями на локальних будівництвах, де дорогу європейську техніку просто шкода «вбивати».
Європейські прагматики: Лише Iveco Daily та вже згадані моделі Mercedes-Benz намагаються внести в цей хіт-парад хоч трішки європейського комфорту та паливної ефективності.
Парадокс року: Ми живемо в епоху штучного інтелекту та електромобілів, але найпопулярнішою вантажівкою на перепродажі залишається «гібрид» бензину та сталі з 1960-х. Це ринок, де ціна володіння «вчора» досі важливіша за вартість експлуатації «завтра».
Топ-10 імпортних вантажівок з пробігом
У сегменті імпорту вживаної вантажної техніки у 2025 році панував чистий європейський прагматизм. Тут вибір моделі диктується не лише ціною купівлі, а насамперед вартістю володіння, паливною ефективністю та залишковою вартістю на ринку.
Найчастіше український автопарк торік поповнювали фургони з гідробортом, звичайні фургони, та фургони-рефрижератори.
Беззаперечним лідером імпорту залишається Mercedes-Benz Atego. Для українського перевізника ця модель стала «золотим стандартом» середньотоннажника. Її цінують за надзвичайну витривалість підвіски та двигунів, а також за модульну конструкцію шасі, яка дозволяє легко адаптувати машину під будь-які потреби — від звичайного ізотермічного фургона до маніпулятора чи евакуатора. Це машина, яка майже не втрачає в ціні з роками, що робить її безпечною інвестицією для малого бізнесу.
Другий потужний полюс імпорту — це лінійка від MAN, яка представлена одразу чотирма серіями. Найпопулярніший серед них, MAN TGL, обирають для міської та регіональної дистрибуції за найкращий у класі радіус розвороту та комфортну кабіну. Моделі TGM та TGS частіше заїжджають як спеціалізовані рішення: важкі шасі під бетонозмішувачі або будівельні самоскиди, де критичною є потужність двигуна та здатність працювати у складних умовах. Навіть магістральний MAN TGX у форматі жорсткої рами знаходить свого покупця для об'ємних перевезень на дальні дистанції.
- Шукаєте як «пригнати» вантажівку з Європи? — West Auto Hub допоможе отримати її під ключ!
Цікавий тренд спостерігається у «важких» версіях популярних малотоннажників, таких як Mercedes-Benz Sprinter, Iveco Daily та Volkswagen Crafter. У цьому рейтингу вони представлені модифікаціями з повною масою понад 3,5 тонни (зазвичай 5-ти та 7-тонні версії). Перевізники обирають їх як ефективний інструмент «останньої милі»: вони дозволяють перевозити значно більше вантажу, ніж звичайні фургони категорії «В», зберігаючи при цьому маневровість та швидкість легкового авто. Iveco Daily, зокрема, цінується за свою міцну рамну конструкцію, яка дозволяє суттєві навантаження без шкоди для ресурсу.
Замикають десятку лідерів імпорту важкі шасі DAF XF та Mercedes-Benz Axor. Ці машини купують під специфічні завдання, як-от зерновози або великі рефрижератори для міжрегіональних рейсів. DAF традиційно виграє за рахунок просторої кабіни та паливної економічності, тоді як Axor сприймається як простіша та дешевша в обслуговуванні альтернатива флагманському Actros. Загалом, структура імпорту 2025 року показує, що український бізнес остаточно переорієнтувався на перевірену європейську техніку, де кожен кілометр пробігу має чітко розраховану собівартість.
Топ-10 нових вантажівок
У цьому підсегменті найбільший попит був на самоскиди, класичні фургони та фургони з гідробортом.
Як завжди, через перевагу техніки від місцевих підприємств, тут частіше зустрічаються довгі зашифровані коди моделей, ніж більш звиклий і простіший для розуміння формат - марка-модель (або серія). Рейтинг очолює СКС MNTGL10.190-02УК (100 шт.). За цією назвою ховається продукція компанії «Спец-Ком-Сервіс» на базі шасі MAN TGL. Це класичний приклад того, як європейська база перетворюється на українську спецтехніку — скоріш за все, аварійно-ремонтні машини для енергетиків або комунальників. Саме такі великі корпоративні чи державні замовлення і формують лідерів сегмента.
Аналогічна історія з іншими «локальними» брендами:
- Reform 0601022G (69 шт.): Це продукція компанії «Реформ», яка спеціалізується на броньованих інкасаторських авто та спецтранспорті.
- InterCargoTruck (80 шт. сумарно за двома моделями): Черкаський виробник, що створює фургони та бортові платформи.
- VD (Валдіс): Ще один гравець, що забезпечує ринок комунальною та спеціальною технікою.
Це і є ті самі 1 942 машини, які ми згадували як «вироблені або переобладнані в Україні». Для бізнесу або державних чи комунальних підприємств це ідеальна схема: ви отримуєте надійне шасі (MAN, Volvo чи Scania) з уже встановленим і сертифікованим в Україні обладнанням.
Серед тих, хто зберіг оригінальне ім’я в техпаспорті, виділяються три групи:
- Логістичні «важковаговики»: MAN TGS, Volvo FM та Scania P-series. Це машини для великого будівництва та магістральних перевезень, які часто купують у стандартному виконанні або з мінімальними доопрацюваннями.
- Важкі фургони: Citroen Jumper та Mercedes-Benz Sprinter. У категорії «понад 3,5 т» вони зазвичай виступають як посилені шасі під компактні рефрижератори або швидку доставку.
- Спецзамовлення: Високі показники Citroen Jumper (74 шт.) часто свідчать про закупівлі для медичних служб або соціальних потреб.
Коментар експерта
Станіслав Бучацький, голова Інституту досліджень авторинку:
«Вантажний сегмент повною масою понад 3,5 тонни у 2025 році продемонстрував стійку адаптивність до нових економічних реалій. Ми бачимо три абсолютно різні стратегії оновлення парків:
- Внутрішній ринок залишається "заповідником" доступності. Попри засилля морально застарілих ЗіЛів та КамАЗів, це критично важливий ресурс для дрібного бізнесу та сільських громад, де ключовим фактором є низька вартість входу та ремонтопридатність "у полі". Аномальний ріст перепродажів у грудні (+71%) не має вводити в оману — це насамперед технічна компенсація за блекаут у реєстрах МВС наприкінці 2024 року.
- Імпорт вживаної техніки остаточно перейшов на мову цифр. Перевізники більше не купують "просто вантажівку", вони купують ресурс. Лідерство Mercedes-Benz Atego та лінійки MAN свідчить про те, що бізнес готовий переплачувати за бренд на етапі купівлі, щоб економити на кожному кілометрі пробігу та мінімізувати простої.
- Сегмент нових авто став майданчиком для українського машинобудування. Те, що в топі реєстрацій ми бачимо назви українських заводів-забудовників частіше за світових гігантів, — головний тренд року. Ми не виробляємо вантажівки "з нуля", але ми стали потужним хабом із перетворення імпортних шасі на складні спеціалізовані рішення.
Загалом авторинок вантажівок став більш зрілим: він чітко розділений між дешевою "класикою" для простих завдань та високотехнологічними рішеннями української збірки для професійного сектору».
Артефакти гаражів
Рубрика автоексперта Остапа Новицького
Поки ми обговорюємо нові Mercedes та MAN, у реєстрах 2025 року "засвітилися" кілька цікавих вантажівок. Насамперед тим - що вони "бачили" і запуск першого супутника, і розпад імперій, створювалися в часи коли ще моторне мастило не ділили на синтетичне і мінеральне, термін комп'ютерна діагностика ще не був винайдений, а водій часто був і механіком, і вантажником, і, напевне, трохи романтиком - бо без іскри ентузіазму в душі експлуатувати транспорт, якому служиш ти, а не від тобі, було навряд чи можливо.
- ГАЗ‑51 (1954)
Бортовий, зелений, 3,5 л
ГАЗ‑51 — це вантажівка, створена для життя після війни. Для відбудови, перевезень, сільського господарства, для всього того, що потрібно було робити щодня і багато. Вона з’явилася в часи, коли техніка мала бути простою, зрозумілою і ремонтопридатною — без складних рішень і зайвих деталей.
Рама — пряма і міцна. Двигун — рядна «шістка», яка не вимагала якісного пального і працювала на тому, що було доступно. Коробка передач без синхронізаторів змушувала водія відчувати машину буквально кожним рухом, але натомість дозволяла їй працювати роками без серйозних втручань.
Це була вантажівка, яка не обіцяла комфорту, зате гарантувала результат. Її використовували для перевезення зерна, будматеріалів, дров, людей — часто без чіткого поділу ролей. Водій одночасно був і механіком, і вантажником, і відповідальним за те, щоб машина дісталася додому своїм ходом.
У 1954 році світ уже змінювався, але за залізною завісою ці зміни доходили повільно. Радіо в таких машинах не ставили, а якщо й ставили — воно ловило кілька державних хвиль. Зате ГАЗ‑51 знав свою справу: їхати, везти і працювати стільки, скільки потрібно. Саме тому він і дожив до наших днів — не як музейний експонат, а як жива частина транспортної історії.
- МАЗ‑500А (1966)
Бортовий, синій, 14,8 л
Це вже інша цивілізація. МАЗ‑500А — момент, коли радянський автопром раптом зробив крок у майбутнє. Кабіна над двигуном, дизель, нормальна вантажопідйомність — усе це виглядало майже по‑європейськи.
Двигун ЯМЗ — величезний, гучний, з характером. Він не поспішав, але тягнув так, що здавалося: йому байдуже, що саме везти — бетон, ліс чи пів колгоспу.
Кабіна — аскетична, але вже з відчуттям, що водій не просто «оператор», а людина.
- IFA W50 (1966)
Самоскид, синій, 6,6 л
Східна Німеччина, але на українських дорогах — як свій. IFA W50 — це той випадок, коли соціалістичний табір раптом зробив щось дуже вдале.
Простий, але продуманий. Дизель, який заводився в мороз. Кабіна, в якій можна було сидіти, а не виживати. Самоскид, який реально працював, а не «числився».
Це була машина без пафосу, але з репутацією. Її любили водії, бо вона не вимагала героїзму щодня. Вона просто виконувала роботу.
Ці вантажівки з’явилися у світі, який стрімко змінювався. Поки в США запускали перші міжконтинентальні ракети, у Британії народжувався рок‑н‑рол, а люди вперше дивилися телевізійні трансляції з іншого континенту, для цих машин і їхніх водіїв усе було значно простіше й приземленіше. Їхній всесвіт складався з доріг без асфальту, складів, елеваторів і будівельних майданчиків. З цегли, мішків із цементом, яблук у дерев’яних ящиках і людей, яких тоді цілком нормально перевозили в кузові — без ременів, подушок безпеки й навіть без даху. Так було заведено, і ніхто не ставив це під сумнів.
Сучасним зумерам складно уявити, що водій тієї епохи майже завжди мав замащені руки й пахнув сумішшю бензину, мастила та тютюнового диму. Він знав свою машину до дрібниць: діаметри поршнів, хід кривошипа, допуски регулювання головної пари в диференціалі. Не з цікавості — з необхідності. Бо ця вантажівка давала йому роботу, а він, у відповідь, підтримував її в строю. Тут не було сервісних центрів і діагностичних сканерів — лише досвід, слух і відчуття металу.
Сьогодні ці машини виглядають повільними, гучними й примітивними. Але саме вони тягнули на собі повоєнну відбудову, індустріалізацію й повсякденне життя кількох поколінь. І те, що у 2025 році вони знову з’являються в реєстрах, — не дивина, а нагадування: іноді техніка живе довше за епохи, в яких її створили. І поки світ рахував супутники на орбіті, ці трудяги просто робили свою справу — день за днем, кілометр за кілометром.
- Підпишіться на телеграм-канал Інституту досліджень авторинку, щоб отримувати інформацію першими, без реклами та спаму.
