Інформація, яку ми розглянемо далі, отримана на основі аналізу реального сектора авторинку, у частині пропозиції. Команда ІДА проаналізувала дані з основних українських інтернет-ресурсів, на яких розміщені оголошення про продаж легкових автомобілів, та визначила середні пробіги, а також їхню залежність від віку пропонованого транспорту.
Узагальнені статистичні дані з європейських країн щодо річного пробігу приватного легковика складають близько 15-20 тисяч кілометрів на рік. Тобто, середньостатистичний 10-річний автомобіль, якщо він не працював у таксі чи корпоративному парку, мав би мати пробіг 150...200 тис. км. А які показники отримаємо в Україні?
Ось перша діаграма, на якій вказані середні пробіги в оголошеннях для кожного з минулих 13 місяців (з жовтня-2023 по жовтень-2024). Цікаво, що жодного разу цей показник не перевищив 200 тис. км. І на цьому можна було б зупинитися, якби не те, що середній вік на нашому вторинному ринку складає близько 15 років.
За таких справ, якщо опиратися на європейську статистику, середній пробіг мав би складати від 300 до 400 тис. км, проте — ні, він вперто тримається «до 200». Чому ж так? Можливо, українські автомобілісти просто менше їздять? Щоб краще розібратися з цим питанням, потрібна ще одна діаграма, на якій би можна було побачити показник повного пробігу для окремих років випуску. Теоретично, вона мала б виглядати як трикутник — гострий кінець біля 2024 року випуску, і пропорційне зростання зі збільшенням віку авто. Та чи так це насправді?
А насправді трикутник тут розгледіти непросто — є якісь умовні обриси, проте лінійності збільшення пробігу разом з віком немає. І навіть більше: після відмітки «1998» взагалі середній кілометраж стає менший. Невже у всіх цих автомобілях зносилися передачі переднього ходу, і вони рухаються лише заднім, «відмотуючи» раніше «накручені» кілометри?
Що ж — стає цікавіше, і далі пропонуємо візуалізувати ці дані у ще один спосіб: середній річний пробіг для окремих років випуску. Попередньо, такий графік мав би складатися зі стовпців приблизно однакової висоти, адже незалежно від віку автомобіль використовують для тих самих потреб, тож він мав би «набігати» оті європейські 15-20 тис. км.
Як видно на діаграмі, діапазон 15-20 тис. км справді присутній, від 2021 до 2010 р.в. Далі — парадоксальне явище: середній річний пробіг стає значно менший. Можна припустити, що чим старіша машина, тим більше часу вона проводить на СТО, бо зношена, проте не настільки ж, щоб інтенсивність її експлуатації знизилася у три або й чотири рази!
Зрозуміло, що коли числа суперечать логіці, то десь криється причина невідповідності даних до дійсності. І причина ця найімовірніше полягає в тому, що попри доступність сервісів з перевірки історії автомобілів ними користуються не надто активно, а частина продавців досі займається «скручуванням» одометрів. Це підтверджує «магія» числа 200 — тобто пробігу до 200 тис. км, який чимало власників не бажають перевищувати, аби не втратити привабливість автомобіля та не знижувати його ціну пропорційно до дійсного стану.
А це значить, що на українському ринку в середовищі інтернет-оголошень є чимало варіантів з недійсними, заниженими показниками одометра. Що несе ризик покупки автомобіля, який вичерпав свій ресурс значно більше, ніж заявлені «до 200 тисяч», і потребуватиме додаткових незапланованих витрат на технічне обслуговування або навіть заміну дорогих вузлів, таких як двигун чи коробка передач.
Щоб не натрапити на подібні пропозиції, варто перевіряти історію автомобіля за VIN-кодом до його купівлі, наприклад за допомогою онлайн-сервісу CEBIA, який фіксує «скрутки» у європейських авто, якщо такі траплялися раніше.
Підпишіться на телеграм-канал Інституту досліджень авторинку, щоб отримувати інформацію першими, без реклами та спаму.
