Протягом липня в Україну з-за кордону привезли рекордну кількість вживаних машин — 54,5 тисяч. Таким чином реєстрація старих імпортних автомобілів перевищила реєстрацію нових авто майже в шість разів. Чому наші співвітчизники надають перевагу старим автомобілям і чи не перетвориться наша країна на територію автомобільного металобрухту Українське радіо розпитало у керівника Інституту досліджень авторинку Станіслава Бучацького.
"Те, що люди купують машини — це ознака того, що в них з’явилися гроші. Якщо українці купують більше машин, значить наша економіка трішки піднімається. З іншого боку, ці 50 тисяч авто, на жаль, вживані. Хотілося б, щоб всі могли купити собі новий автомобіль, а не користувалися вживаними машинами, які ввозяться з-за кордону. Проте в людей банально немає грошей, щоб купити машину в салоні, і їм доводиться купувати машину з пробігом", — розповів Станіслав Бучацький.
Він наголосив, що наші співвітчизники купують авто за кордоном, тому що в Україні немає власного автомобільного виробника, який міг би задовольнити потребу українців: "Вживані автівки ввозять з-за кордону, тому що в Україні їх кількість недостатня. Якщо порівняти середню кількість автомобілів на тисячу осіб, то в Європі показник складає близько 600 машин, а в Україні на тисячу осіб припадає близько 250 автівок. Рівень автомобілізації ще невисокий і люди й надалі будуть привозити авто з-за кордону".
Окремо експерт торкнувся й теми так званих «євроблях», тобто автівок, завезених без розмитнення. На думку Станіслава Бучацького, вони були наслідковим явищем обмеженого ринку: "Люди не мали можливості ввезти цю машину легально, тому ввозили її обхідними шляхами".
Щодо питання віку автомобілів, які їздять нашими дорогами, керівник Інституту досліджень авторинку зазначив, що в Україні відсутня база даних автомобілів до 2014 року: "Ми достеменно не розуміємо, яка кількість автомобілів була зареєстрована в Україні за весь час незалежності нашої держави. Але середній вік автопарку, тобто машин, які продаються й купуються, ввозяться з-за кордону саме з 2013 року складає 15-16 років. Якщо брати внутрішні перепродажі, тобто автівки, які були ввезені раніше, а зараз перепродаються, то їхній вік більший. Якщо говорити про авта, які ввозяться з-за кордону зараз, то їхній він близько 8-10 років. Тобто ніхто не ввозить 30-річні автомобілі, як дехто думає".
"За нашими розрахунками, ввезення так званого «секонд-хенду» середній вік нашого авторинку насправді покращує. В загальній кількості автівки стають молодшими", — зазначив Бучанський.
Щодо середнього віку автомобілів у Європі, то, за словами експерта, все залежить від того, наскільки багата та чи інша країна: "Якщо брати Німеччину, то там середній вік використання машини складає 5-8 років. Якщо брати Польщу, яка значно багатша за Україну, але бідніша за Німеччину, там середній вік буде також близько 15-ти років".
"З віком автомобіль не змінює своєї екологічності, єдиним показником машини є її пробіг та загалом її обслуговування. Автомобіль, якому 5 років із пробігом в 500 тисяч кілометрів буде в гіршому стані, ніж автомобіль, в якого 150 тисяч кілометрів, але йому 15 років. Все залежить саме від технічного стану і тут питання, яке в Україні ніяк не вирішено — це реальний технічний огляд. Наразі він в нашій державі взагалі відсутній. Всі пам’ятають техогляд як торгівлю талончиками, корупцію і так далі. А насправді техогляд в Європі виглядає так, що раз в рік-два автомобіль приїжджає і його перевіряють на відповідність нормам і стандартам, які були на момент виготовлення автомобіля«, — пояснив Бучацький.
Наостанок експерт торкнувся й проблемного питання для України — утилізації використаних авто, яка, за його словами, існує виключно «на папері»: "Зараз вона актуальна лише для юридичних осіб, організацій, яким потрібно кудись списати транспортний засіб. По факту ж машини ріжуть на метал, адже в більшості випадків в нас не контролюють, що відбувається з автомобілем, який по документах був утилізований. Юридичним особам хоча б потрібна формальність, щоб зняти машину з обліку, а прості громадяни просто привозять машину на металобрухт, де її важать і готівкою платять кошти".
"Куди потім відпрацьовані матеріали, мастила викидають, зливають — дуже велике питання, яке наразі не регулюється", — підсумував Станіслав Бучацький.
