Понад 1200 компаній Польщі заявили про готовність відбудовувати Україну після війни. Йдеться не лише про будівництво у прямому розумінні, але й про відновлення економіки та створення нових робочих місць у різних сферах. В тому числі — і в автомобільній галузі. Це — як і виробництво запчастин та компонентів до автомобілів, так і власне автомобілебудівництво. Чи може це стати шансом України відновити автомобільну галузь?
Який стан автомобільної галузі в Україні сьогодні?
Станом на сьогодні в Україні відсутнє автомобілебудування повного циклу. Усі легкові транспортні засоби, що виходять з українських підприємств та отримують маркування «зроблено в Україні» — це крупновузлове складання так званим методом SKD, або ж переобладнання імпортних автомобілів чи шасі під спеціальні потреби.
З великих заводів сьогодні працює лише один — закарпатський «Єврокар», що в основному складає автомобілі бренду Skoda. Ще до початку повномасштабної війни об’єми виробництва не були великими, кілька тисяч легковиків в рік. Після вторгнення завод кілька місяців не працював, і зараз пробує відновити виробничий процес.
Інший великий завод, «ЗАЗ» у Запоріжжі, останні кілька років займався крупновузловим складанням автомобілів з машинокомплектів, виготовлених у росії. Очевидно, що така бізнес-модель більше не має майбутнього, а, враховуючи ще і близькість до лінії фронту (та перебування та тимчасово окупованих територіях низки важливих партнерських підприємств), відновлення роботи заводу наразі під великим питанням.
Єдиним сегментом автомобільної промисловості України, який можна назвати чимось більшим, ніж просто SKD-складання, це виробництво автобусів. Хоча шасі та основні вузли постачають заводи інших країн, проте виготовлення кузова та монтаж відбувається в Україні. Як мінімум — так було до початку війни.
При цьому варто зауважити, що більшість продукції продавалася на внутрішньому ринку України. Так, у 2021 році експортували лише 672 транспортних засобів, виготовлених або переобладнаних українськими підприємствами. Значну частину «українських» авто взагалі купували організації — приватні та державні.
Щодо виробництва запчастин та компонентів, тут ситуація кардинально інша. До початку великої війни українські підприємства були одними з найбільших постачальників джгутів проводки, неону та сталі до Європейського Союзу. З початком повномасштабного вторгнення деякі заводи були зупинені, деякі — знищені. Частина іноземних підприємств вирішила релокувати виробництво в інші країни.
Що, окрім війни, заважає розвиватися автомобільній галузі?
Більшість українських автомобільних заводів (чи то їх залишки) — це виробництво, що організоване на базі ще радянських промислових об’єктів, котрі будували в часи планової, а не ринкової економіки. Такі виробники, котрі не звикли конкурувати, засобом для розвитку вважали закриття ринку від імпорту автомобілів з-за кордону, а не вкладали у модернізацію виробництва, підвищення якості та вихід на європейські ринки.
Та навіть багатолітнє позбавлення вибору українців не допомогло зберегти бізнес-модель, яка не могла вижити в ринкових умовах. Разом із поступовою євроінтеграцією, ратифікацією міжнародних торгових угод та поступовому зняттю обмежень на ввезення автомобілів з-за кордону, так звані «вітчизняні» виробники різко втрачали позиції на ринку.
Загалом можна виділити дві найбільші проблеми сучасного українського автомобілебудівництва: відсутність конкурентного продукту та ринків збуту. Простими словами: немає якісного автомобіля за вигідною ціною, який би виготовлявся в достатніх об’ємах для експорту за кордон. І почати необхідно перш за все зі зміни філософії цього бізнесу.
Інвестиції країн Євросоюзу — шанс для України?
Хороший приклад постсоціалістичних країн, які також мали неконкурентного та неприбуткового «національного» автовиробника, це Польща та Словаччина. Свого часу там включили «зелене світло» для інвестицій із країн Західної Європи. Світові автомобільні бренди запустили свої заводи, створили робочі місця та принесли інвестиції.
Але тут потрібно розуміти два важливі моменти. Перше: більшу частину виготовлених авто експортують — продають в інших країнах. Не обмежують імпорт, щоб продавати ці машини на внутрішньому ринку, а розвивають міжнародну торгівлю.
Друге: Україна може бути привабливою через географічне розташування, порівняно недорогу робочу силу та загалом менші затрати на виробничий процес. Проте цього недостатньо: для інвестицій в Україну потрібні умови — так званий інвестиційний клімат. І це не лише знижені чи нульові податки, а в першу чергу гарантії дотримання законів і рівності усіх перед їх виконанням. І відсутність масової корупції, звісно.
Таким чином Україна стане приваблива для побудови нових чи реконструкції наявних автомобільних заводів, з іншої — для цих підприємств з’явиться величезний ринок збуту. Адже ЄС — в першу чергу економічний союз, і саме вільний рух товарів та послуг в його межах може дати Україні шанс на відновлення економіки. В тому числі — і в автомобільній галузі.
Чи є шанси в України відновити виробництво автомобілів повного циклу? Так, проте лише після інтеграції України до єдиного економічного простору Європейського Союзу. Чи можлива побудова автомобілебудівних заводів відразу? Найімовірніше — ні. А ось запуск ще кількох заводів з виготовлення окремих частин та компонентів — цілком реальна перспектива кількох років опісля виконання найголовнішої умови — перемоги України у війні з росією.
