Повномасштабне вторгнення росії в Україну не лише перевернуло життя з ніг на голову у нашій країні, але й ставить виклики перед іноземними партнерами. Світовій автомобільній промисловості, що не встигла до кінця подолати наслідки пандемії COVID-19, доводиться вкотре змінювати свої прогнози та плани. Автомобільний сектор України фактично випав з європейської економіки. Експерти Інституту досліджень авторинку разом із польськими колегами описали найбільші зміни, що внаслідок цього постали перед європейськими автовиробниками.
Нестача джгутів проводки
Українські підприємства були одними з найбільших постачальників джгутів проводки до Європейського Союзу. Відомі міжнародні компанії обирали для побудови своїх заводів прикордонні області на Заході України через вигідне географічне положення, зручну логістику та порівняно недорогу робочу силу.
Йдеться про японську Fujikura, французьку Nexans, німецьку Kromberg & Schubert, японські Yazaki та Sumitomo. Працювали в цій сфері й українські підприємства. На них виготовляли електропроводку для багатьох європейських автомобільних брендів — Opel, BMW, Mercedes-Benz, Volkswagen, Audi, Skoda, Porsche, Bentley та інші.
Через повномасштабне вторгнення росії в Україні «Fujikura» призупинила виробництво, інші компанії працюють обмежено. У результаті концерни Volkswagen і BMW скоротили обсяги та тимчасово закрили деякі складальні лінії. Зниження виробництва очікує й Mercedes-Benz. Ризик багатомісячної перерви є також у виробництві вантажівок MAN.
Перебої у виробництві тягнуть за собою затримки у постачанні готових автомобілів до дилерів, що означає посилення дефіциту нових транспортних засобів.
Дефіцит металів та інертних газів
До початку повномасштабної війни Україна відігравала важливу роль у постачанні металів для автомобільної промисловості. Наприклад, частка експортованої сталі в Європейський Союз становила 29% від загальної кількості.
Також наша країна була одним із найбільших постачальників деяких інертних газів, що використовуються у виробництві електронних компонентів. Зокрема — неону, що необхідний для виробництва мікросхем. Україна забезпечувала 25% світового постачання неону.
Вторгнення росії в Україну призвело до зростання цін на метали, які використовуються у виробництві автомобілів: алюмінію для елементів кузова, паладію для каталітичних нейтралізаторів та нікелю в акумуляторах. Вкупі з підвищенням цін на енергоносії, така ситуація призведе до підвищення собівартості нових автомобілів.
Чи є вихід?
Деякі компанії, що мають заводи в інших країнах, намагаються перевести виробництво електропроводки туди. Це, в першу чергу, Kromberg & Schubert, Yazaki та Leoni.
Європейські компанії шукають альтернативні джерела постачання сировини та компонентів. Група Volkswagen працює над тим, щоб основні постачальники перенесли виробництво джгутів проводки на інші заводи. Пошуки нової локації охоплюють Східну Європу, Північну Африку, Мексику та Китай.
Концерн BMW обіцяє «інтенсивно спілкуватися» з партнерами, щоб знайти нові джерела постачання. Корпорація Stellantis вже знайшла нового постачальника, проте відмовилися вказати його місцезнаходження.
За словами європейських експертів, перенесення виробництва на заводи інших «лоукост-ринків», таких як Румунія, Сербія чи Туніс тягне за собою закупівлю нового обладнання, а його встановлення може зайняти багато місяців.
З пошуком альтернативних постачальників металу і благородних газів ситуація ще складніша. Перенести виробництво значно важче та дорожче, а постачальників у світі суттєво менше.
Загалом європейські експерти наголошують, що майбутнє автомобільного ринку залежить від багатьох змінних факторів, тому зробити точний прогноз наразі неможливо. Проте, так чи інакше, процес пошуку нових постачальників для сировини та компонентів чи перенесення виробництва займе час. В результаті, слід очікувати здорожчання собівартості нових автомобілів, зменшення об’ємів виробництва, як наслідок — їх дефіциту та чергового підвищення цін. Це потягне за собою подорожчання також вживаних автомобілів. Криза світової автомобільної промисловості та авторинку ще попереду.
На думку ж українських експертів Інституту досліджень авторинку, переведення виробництва до інших країн може бути поспішним рішенням. Більшість заводів-постачальників для європейської автомобільної промисловості, розміщена в областях, де не проходять активні бойові дії. Українська економіка в цих регіонах поступово відновлює свою активність, та може повноцінно запрацювати вже найближчим часом.
Звісно, ризики під час війни є завжди, проте збудувати новий завод «в полі» та навчити новий персонал — довгий та коштовний процес. Натомість на українських заводах виробничий процес налаштований та може буде відновлений у будь-який момент. Ймовірний брак "робочих рук" можна легко заповнити, запросивши до праці внутрішньо переміщених осіб. Саме тому, наголошують експерти, доцільніше було б зберегти те, що вже створене, підтримавши економіку нашої країни та створивши так необхідні робочі місця у складні часи, паралельно збільшуючи санкційний тиск на росію та розірвавши з нею будь-які торгові відносини.
