Із січня по вересень було імпортовано більше 400 тисяч вживаних транспортних засобів, експортовано — лише 774 штуки. В більшості випадків Україна — кінцева «точка» життя імпортованих транспортних засобів. Що відбувається із автомобілями, що відпрацювали своє? Хто сьогодні має право утилізовувати автомобілі та чи реально це робить? Що робити із покинутими у дворах машинами та чи можливо запровадити податок на старі авто в Україні? Експерти Інституту досліджень авторинку проаналізували, що відбувається у сфері утилізації транспортних засобів.
Який середній вік українського автопарку?
З січня по вересень 2021 року в Україні зафіксовано 1,57 млн операцій з транспортними засобами усіх типів. 4,3% із них (67 тисяч) були віком більше 30 років.
Середній вік активної частини автопарку протягом цього періоду склав 12,8 року. Перепродані на внутрішньому ринку авто з пробігом мали в середньому 14,1 року, а імпортовані з-за кордону — 10,2 року.
Найбільше українці купують вживані автомобілі із 2005 по 2008 роки випуску. Найпопулярніший рік випуску транспортного засобу в Україні — 2008-й.
Скільки та що утилізують?
У зв’язку з вибракуванням (тобто для подальшої утилізації) у 2020 році було знято з реєстрації 13 193 транспортних засобів, із січня по вересень 2021 року — 12 978. Із них лише 52% належали фізичним особам, в решті випадків автомобілі вибраковували юридичні особи (фірми). Легкові авто при цьому займають 56% від загальної кількості, ще 29% — вантажні транспортні засоби.
У 2021 році найбільше вибраковували авто марки ВАЗ (24%). Загалом всі моделі топ-10 утилізованих авто — це спадок радянського автопрому.
Середній вік вибракуваних протягом січня-вересня транспортних засобів — 28,1 року.
Поруч із цим, за даними Держкомстату, протягом 2020 року було утилізовано лише 17 тонн транспортних засобів. Враховуючи, що середня власна маса вибракуваних у 2020 році ТЗ становить 2,7 тонн, легко підрахувати загальну кількість офіційно утилізованих машин: 6 штук. Куди поділися ще 13 187 автомобілів, можна лише здогадуватися.
Хто повинен утилізувати авто?
Сьогодні в Україні діють два документи, що стосуються утилізації транспортних засобів: закони «Про утилізацію транспортних засобів» та «Про відходи». Вони регламентують умови допуску до роботи компаній, що планують займатися утилізацією автотранспорту, та правила їх роботи. Проте у жодному з них не йдеться про об’язок здавати авто на утилізацію, а також відсутня відповідальність за неправильне поводження з відпрацьованими автомобілями.
Станом на жовтень 2021 року у Державному реєстрі міститься лише 11 суб’єктів господарювання, що мають право здійснювати утилізацію транспортних засобів. Очевидно, що це надто мало, зважаючи на загальну кількість транспортних засобів в Україні (близько 14 мільйонів). Проте так працює ринкова економіка: немає попиту на послуги, немає й пропозиції.
Чому не спрацював утилізаційний збір?
В Україні відсутні податки чи інші додаткові платежі на старі автомобілі, відсутні також і стимули — податкові знижки чи компенсації для купівлі новіших авто. Проте варто розуміти, що купівельна спроможність українців досить мала. За статистикою AUTO.RIA, автомобілі вартістю до 10 тисяч доларів — це 63% від загальної кількості продажів. І ніякі стимули не змусять людину купити нове авто, коли у неї немає на це коштів. Тому в Україні автомобілі продають та купують рівно до того моменту, поки він фізично може виконувати функції переміщення з точки А в точку Б.
Навіть тоді, коли, здавалося б, автомобіль відслужив своє, ніщо не спонукає утилізувати його «по процедурі». Закони говорять, що сьогодні утилізація транспортних засобів — безкоштовна процедура, коли жодна зі сторін не зобов’язана щось платити. У той же час, на так званих «металобазах» за кілограм «чорного» металу можна виручити в середньому 6 гривень. Саме тому українці не поспішають офіційно утилізувати авто.
Був період, у 2013-2014 роках, коли в Україні діяв утилізаційний збір. Його розмір залежав від віку автомобіля та міг становити навіть кілька тисяч доларів за чинним у той період курсом валют. Нараховували його як на нові, так і на вживані авто, а кінцевим платником цього податку виявилися покупці — адже автомобілі подорожчали саме на розмір збору. При цьому платити його потрібно було відразу, під час купівлі авто, а не в момент утилізації. В результаті імпорт та продажі на ринку суттєво знизилися, утилізаційний збір скасували, а жодне авто за зібрані в українців кошти так і не було утилізоване.
Автомобільний ринок України все ще достатньо зарегульований. Абсолютна більшість транспортних засобів імпортовані з-за кордону, а податкове навантаження на власників автомобілів достатньо велике: може сягати більше 100% вартості авто при ввезенні з-за кордону. Тому запровадження ще якихось додаткових податків буде лише погіршувати ситуацію, спонукати ухилятися від їх сплати (як це було з так званими «євробляхами») та ще більше зістарювати автомобільний ринок.
А що там з утилізацією у Європі?
У Європейському Союзі немає єдиного підходу до утилізації автомобілів. У розвинутих країнах утилізувати автомобілі спонукає економіка. Вища купівельна спроможність у поєднанні з доступними програмами кредитування та лізингу позбавляє будь-якого сенсу купівлю старого авто. Ремонт якого, між іншим, коштуватиме дорожче — бо рівень зарплат також вищий.
Тому, до прикладу, в Німеччині, важко продати автомобіль, котрий не може пройти TUV — обов’язковий технічний огляд. Більше того, у деяких випадках за утилізацію доведеться ще й додатково заплатити (окрім деяких спеціальних програм від автовиробників). Кинути автомобіль на вулиці чи здати його на нелегальний пункт прийому металобрухту — це ризик отримати чималий штраф.
У Польщі з цим дещо простіше. Обов’язкової утилізації не існує, хоча протягом останніх років уряд вже робив кілька спроб запровадити утилізаційний збір та автомобілі. На практиці в Польщі утилізують лише справді відпрацьовані автомобілі, відновлення яких не вигідне, щоб зняти їх з обліку та не платити щорічне обов’язкове страхування. Пункти утилізації приймають старі автомобілі «на вагу» — платять фіксовану суму за кожен кілограм, в залежності від маси транспортного засобу.
Одним з кращих прикладів стимуляції утилізації старих авто можна назвати Францію. Там працює система «бонус-малус». Кожному, хто утилізує старе дизельне авто, уряд гарантує знижку при купівлі нового електрокара — розміром до 10 тисяч євро!
До речі, усі утилізовані автомобілі на території Європейського Союзу не підлягають повторній реєстрації та не допускаються до руху. Документи на них знищують, а VIN-код вносять у спеціальну базу.
То що робити з відпрацьованими автомобілями в Україні?
Сьогодні варто виділити дві основні проблеми, які необхідно вирішувати.
Перша — це покинуті автомобілі у дворах великих міст. Просто так забрати навіть авто, що давно «вросло» у землю, не дозволяє закон. Евакуювати можна лише той транспортний засіб, який суттєво перешкоджає руху. Процедура визнання автомобіля безхазяйним — довга та складна, лише у судовому порядку. Саме тут і необхідні законодавчі зміни, з визначенням понять і процедур: що таке безхазяйне авто, протягом якого періоду воно повинно простояти у дворі без руху, хто матиме повноваження на евакуацію, та що із ним будуть робити опісля.
Друга — це неналежний технічний стан автомобілів, що все ще пересуваються по дорогах, проте їх стан незадовільний. Визначити точну кількість таких транспортних засобів неможливо, оскільки в Україні відсутній обов’язковий технічний огляд для приватних легковиків. Його скасували ще у 2011 році через об’єктивні фактори — тотальну корумпованість тогочасної системи.
Відповідно до директиви 2014/45/ЄС, Україна зобов’язана запровадити (чи то відновити) регулярний технічний огляд для всіх категорій транспортних засобів. Це одна з умов, яку потрібно виконати на шляху до євроінтеграції. Саме реальний технічний огляд (а не торгівля «талончиками», як було раніше) може створити потребу в утилізації транспорту, який не буде допущений до руху через незадовільний технічний стан.
Поряд із цим, обов’язково потрібно впровадити дієву систему контролю за пунктами утилізації транспортних засобів та їх частин. Щоб «випадково» утилізовані на папері автомобілі не опинилися на тих же «металобазах». А також — електронний реєстр утилізованого транспорту та відповідальність за неналежне поводження з такими автомобілями.
Щоб втілити дієві реформи у сегменті утилізації відпрацьованого транспорту, достатньо проаналізувати підходи, що діють в Європейському Союзі, та поступово імплементовувати їх в Україні. Важливо лише розуміти, що кожна країна має свої особливості, тому впроваджувати потрібно лише той досвід, що може працювати в українських реаліях.
