Глобальна зміна транспортних потоків призвела до загострення проблеми черг на ділянці кордону України та Євросоюзу, особливо — україно-польському. Існувала думка, що виною цьому є велика кількість вживаних авто, що ввозять українці з-за кордону через тимчасове звільнення від сплати митних платежів. Для таких машин виділили лише три пункти пропуску, ухваливши відповідну постанову. Проте черги на кордоні не зменшуються, а водіям доводиться добами очікувати як на в’їзд, так і на виїзд з України. Інститут досліджень авторинку шукав причини та шляхи розв’язання цієї проблеми.
Контекст проблеми
З 6 квітня 2022 року почав діяти закон про «нульове» розмитнення, тобто тимчасове звільнення від сплати мита, ПДВ та акцизного податку імпорту автомобілів з-за кордону для фізичних осіб. Під «акцію» потрапили практично усі види транспортних засобів, окрім сідлових тягачів (фур), тракторів та спецтехніки.
Такі правила, у поєднанні із тимчасовим звільненням від сплати митних платежів й інших груп товарів, призвели до збільшення черг на пунктах пропуску. Для ввезення товарів чи автомобілів доводиться простоювати в очікуванні навіть кілька діб.
Оскільки така ситуація ускладнювала в тому числі й перевезення автомобілів на потреби армії чи інших видів гуманітарної допомоги, влада почала шукати способи розв’язання цієї проблеми.
Спочатку у Верховній Раді зареєстрували кілька законопроєктів, якими пропонували фактично скасовувати або суттєво обмежити «нульове» розмитнення. На практиці цей крок лише створив інформаційну хвилю та призвів до ажіотажу серед охочих скористатись пільгами до моменту їх скасування.
Згодом задля поділу автомобілів, придбаних для власних потреб та як гуманітарної допомоги, 3 травня Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження № 354-р. Ним визначили лише три пункти пропуску для машин, які везуть українці для себе. Проте це рішення виявилося недосконалим та не розв’язало проблеми.
Причини проблеми
Спочатку кордон з ЄС розглядався в першу чергу як шлях евакуації громадян і отримання гуманітарної допомоги. Відповідно рішення влади, більшою мірою успішні, хоч і не без помилок, ухвалювались для забезпечення цих цілей, пояснює Левко Прокіпчук, експерт з питань практичного застосування митного законодавства Асоціації професійних митних посередників. Проте через певний період стало зрозуміло, що вказана ділянка кордону — це фактично єдина можливість для товарообігу, як в напрямку ввезення, так і вивезення.
Хоч в загальному об’ємі товарообіг зменшився, в тому числі й у зв’язку із припиненням торгівлі з росією та білоруссю, однак у зв’язку із неможливістю використання морського транспорту та транзиту через країни-агресори, а також суттєвим збільшенням автомобілів, що переміщують гуманітарну допомогу, навантаження на західний кордон України суттєво зросло.
"В мирний час стан справ в пунктах пропуску періодично призводив до суттєвих черг, у зв’язку з чим переходи порівнювали з горловиною від пляшки. Під час війни, зважаючи на ті виклики, з якими зіштовхнулась Україна, можна впевнено порівнювати їх з вушком від голки" — каже експерт.
Чому не спрацював поділ пунктів пропуску
Розпорядженням Уряду визначили три пункти пропуску, призначені для оформлення авто особистого користування: Грушів (Львівщина), Устилуг (Волинь) та Малий Березний (Закарпаття).
Перша проблема такого рішення полягає в тому, що інфраструктура цих пунктів пропуску не передбачає можливість переміщення автовозів з легковими автомобілями (як тих, що переміщуються без номерних знаків, так і технічно несправних) та вантажних авто, які везуть для розмитнення. Ці пункти пропуску — пасажирські, а максимальна вага транспортних засобів — 3,5 тони.
Друге, це те, що розпорядження набирало чинності з дня його опублікування. Це не дало можливості спланувати перевезення, перебудувати маршрути, завчасно обрати потрібні пункти пропуску. Зрозумілі емоції людей, які дві доби чекали в черзі, проїхали польську сторону, і вже в Україні їм сказали їхати на інший пункт пропуску.
Проте оформивши офіційний експорт машини з території ЄС, навіть при відмові у пропуску українською стороною, такі транспортні засоби мають закриті експортні декларації, не можуть повернутися, та отримують картки відмови. Виходить майже сюжет фільму «Термінал», коли людині відмовляють в оформленні, проте й повернутися в ЄС немає змоги.
Третє — це слабка взаємодія з суміжними країнами. Коли заборонили пропуск через окремі пункти пропуску, сповістити про це суміжні країни «забули». Пізніше повідомили, але роз‘яснили недостатньо, що призвело до того, що навіть автовози, які переміщували авто, придбані юридичними особами, теж скеровували на визначені пункти пропуску, хоча на них дія розпорядження не поширюється. Ще пізніше, через недостатню роз’яснювальну роботу польські прикордонники почали скеровувати у ці пункти пропуску й авто для потреб армії.
Десь через тиждень ситуація дещо внормувалась, в тому числі й тому, що в інших пунктах пропуску таки почали пропускати автовози й авто на лафетах, хоча змін в розпорядження не вносили. Нову редакцію указу лише розробляють.
В цілому стан з чергами перед автомобільними пунктами пропуску не став суттєво кращим, а черги спостерігаються як на в’їзд, так і на виїзд України.
Як це можна вирішити
Ситуація з дефіцитом палива в Україні змусила владу шукати шляхи розв’язання проблеми. Одним з варіантів озвучили пропозицію визначення окремого пункту пропуску для бензовозів. Проте наявна кількість автомобільних пунктів пропуску з ЄС — недостатня, і якщо йти таким шляхом, то на кожен вид товару їх точно не вистачить, каже Левко Прокіпчук.
Вочевидь, слід шукати варіанти для пришвидшення товаропотоку, спрощення та автоматизації процесів, можливості розподілення чи відокремлення смуг, визначенні та забезпеченні пріоритетності для перетину кордону. Це, зокрема:
- Спрощення та автоматизація бюрократичних процедур, які здійснюються на кордоні: скасування попередньої декларації й загальної декларації прибуття, спрощення форми митної декларації на зразок тої, що зараз використовується для ввезення гумдопомоги; скасування чи спрощення форми акту митного огляду; оформлення авто з допомогою додатку «ДіЯ». Оскільки вартість розмитнення зараз не залежить від митної вартості, а є «нульовим» — ризики мінімальні. Більшість формальностей можна перенести на внутрішній митний термінал та Сервісні центри МВС. Таким чином час оформлення одного авто на пункті пропуску можна буде витрачати не 45, а 15 хвилин.
- Будівництво спеціалізованих паркінгів перед пунктами пропуску, на яких можливо було б виконати як відстій, так і визначати пріоритетність для перетину, а в перспективі й окремі контрольні операції для пришвидшення пропуску. Щось схоже сьогодні організовано на КПП «Краковець — Корчова» з польської сторони. Це створить комфорт та організованість для тих, хто перетинає кордон.
- Перегляд габаритно-вагових обмежень на пунктах пропуску, через які на даний час не здійснюється пропуск вантажних автомобілів, та їх підняття тоннажності. Це дозволить збільшити кількість машин, які можна оформити протягом доби.
В будь-якому випадку, рішення потрібно шукати не екстенсивним способом, щось забороняючи, а ефективним: реорганізовувати процеси, спрощувати процедури й автоматизовувати процеси.
