Самоскиди в Україні: Чому «захист ринку від старого мотлоху» призвів до появи ще більше мотлоху?
Аналітики Інституту досліджень авторинку звернули увагу на сегмент самоскидів. Хоч він і не є наймасовішим на ринку, але має вагоме значення для економіки: ці машини щодня працюють на будівельних майданчиках, у кар’єрах, у дорожніх службах та в комунальному господарстві.
Середній щомісячний обсяг ринку складає близько 370 машин, із яких понад 85% — це вживані. Попит на нові самоскиди відчутно менший, що формує специфічну структуру цього сегмента.
Ситуація на ринку самоскидів чітко демонструє проблему — середній вік машин у сегменті складає 30 років. Відштовхуючись від принципу «чим торгуємо, на тому і їздимо», виходить, що на дорогах досі експлуатуються самоскиди віком 40...50, а то й більше років. Це означає, що переважно працюють ще радянські КамАЗи та ЗіЛи, які були ровесниками будівництва ЧАЕС, київського метро чи об’їзних трас у 1980-х. Техніка, яка колись возила бетон і щебінь на масштабних державних проєктах, тепер і далі використовується на сучасних будовах — хоча давно вичерпала свій ресурс і не відповідає сучасним вимогам безпеки та екології.
Ось які марки вживаних самоскидів найчастіше ставали предметами угод купівлі продажу та перших реєстрацій (імпорту мізер — лише 0,6%, тобто ввозять 1...3 машини з пробігом в місяць) у 2025 році, з січня по серпень включно:
Далі — про моделі, які згруповані для зручності огляду (наприклад, сімейство ЗіЛ 130 охоплює варіанти на кшталт ЗіЛ-ММЗ 555, ЗіЛ-ММЗ 4502/4505 та схожі. Сімейство ГАЗ 53 включає також вироби ГАЗ-САЗ 3507/08/09 та подібні).
Ці дані чітко показують — автомобілі відомих європейських виробників складають незначну частку серед маси машин ще радянського автопрому.
Щодо нових самоскидів — як уже було згадано, частка таких на ринку невелика, близько 15%, і серед них часто трапляються не лише класичні самоскиди, а спецтехніка на їх базі. Проте оскільки у держреєстрах тип машин вказаний саме як самоскид, вони потрапили до цього списку. Хоча на ділі це можуть бути переобладнані для комунальних потреб снігочисники, розкидувачі піску чи подібні спеціалізовані машини. Ось перелік марок за той же період:
Далі — список моделей, не всі з яких відразу зрозумілі широкій аудиторії, бо якраз належать до переобладнаних українськими підприємствами:
То чому ж цей сегмент так повільно поповнюється новими машинами? Тут зібралося кілька проблем: купівельна спроможність громадян та компаній, високі ставки кредитування (порівняно з Європою), недешеве обов'язкове страхування, якщо користуватися фінансуванням.
Додають свого низькі тарифи на перевезення сипучих вантажів, які встановлюють підприємці, котрі експлуатують якраз згадані старі, ще радянського зразка самоскиди. Конкурувати з ними новою машиною буде просто нерентабельно. Тому купують нові самоскиди переважно потужні будівельні компанії, для власного використання, без мети надання послуг для сторонніх замовників. Або державні чи комунальні підприємства, які орієнтуються на вироби місцевих заводів. Діапазон цін на нові самоскиди в Україні починається орієнтовано від $60 000 за китайські не надто поширені варіанти, далі простягається до $120 000 за авто європейських виробників, і може сягати $200 000 за «важкі» моделі перевірених часом лінійок німецьких марок.
У сегменті вживаних, де прибувають лише одиниці машин в місяць, головним чинником, котрий стримує імпорт є податкове законодавство. Акцизні ставки на імпортовані вантажівки з пробігом (наприклад — для групи машин повною масою 5-20 тонн) після досягнення ними віку 5–8 років стрімко зростають, з 0,026 євро за 1 см куб двигуна, до 1,04 та 1,26 євро відповідно до віку. На практиці це значить, що якщо ввозити середній самоскид з двигуном об’ємом 10 літрів, за таких ставок доведеться за акциз сплатити 260 євро за машину віком до 5 років, та 10 400 євро якщо вік самоскида від 5 до 8 років, й 12 600 євро якщо вік ТЗ 8 і більше років. Не забуваємо про 10% мита й 20% ПДВ. При цьому транспорт має відповідати екостандарту Євро-5, інакше його перша реєстрація неможлива.
У результаті ринок застряг у «пастці старих самоскидів»: більшість перевізників продовжують підтримувати на ходу те, що є, бо легально ввезти сучасні машини за адекватними цінами практично неможливо. Зважаючи на потребу у маневровості та середні обсяги (тоннаж) замовлень на перевезення, варіанти тягач плюс напівпричіп-самоскид підійдуть не для всіх.
І така ситуація може тривати дуже довго — щонайменше до перегляду ставок акцизу, бо в іншому разі середній (і фактичний) вік ставатиме все вищий, а самі самоскиди все більше схожі на ті, які ми бачимо в телепрограмах National Geographic, коли розповідають про Індію, Пакистан, чи деякі африканські країни.
- Підпишіться на телеграм-канал Інституту досліджень авторинку, щоб отримувати інформацію першими, без реклами та спаму.
